Голяченко / Прес-служба Міноборони

Октябрське: таке не забувається

19:16, 23.06.2014
3 хв.

Чотири вогневі поранення, з яких три - навиліт, отримав помічник гранатометника 95-ї окремої аеромобільної бригади молодший сержант Ярослав Голяченко. Постраждав хлопець під час цинічної атаки із засідки бойовиків на околиці села Октябрське Слов’янського району.

— Свого часу відслужив строкову у прикордонниках. Та коли оголосили мобілізацію, не чекаючи повістки, разом з товаришем пішов до військкомату. Мене зарахували військовослужбовцем до 95-ї окремої аеромобільної бригади. Через місяць підготовки на Житомирщині наш підрозділ передислокували на полігон «Широкий Лан», а звідти — на Донеччину.

13 травня хлопець вирушив супроводжувати одну з колон, яка складалася з двох БТР та трьох ГАЗ-66.

— Куди саме ми їдемо, я не знав. Вже пізніше стало зрозуміло, що на один з блокпостів в район Слов’янська. Ми везли зброю, питну воду для військових з нашої бригади, — розповів Ярослав.

Відео дня

На околиці села Октябрське, коли колона опинилася на дамбі, по десантникам відкрили щільний прицільний вогонь з гранатометів та кулеметів. Перший снаряд, випущений з РПГ, потравив саме в перший БТР, де знаходився Ярослав Голяченко.

— В момент влучення снаряду по машині я знаходився зверху на броні. Мене врятувало лише те, що місце вибуху гранати було з протилежної сторони. Трьох моїх товаришів не стало тієї ж миті, — пригадує Ярослав. — Бойовики вели вогонь дуже прицільно. Три кулі пройшли через мене навиліт. Я впав на землю…

БТР, який стояв позаду, почав рухатися. Обійшовши першого, він опинився вже попереду колони. За мить в нього поцілили з гранатомету, і він завмер. Водій-механік БТР, де знаходився наш герой, почав штовхати палаючу машину, щоб вивести з лінії вогню.

— Я лежав і намагався не ворушитися. Та раптом в ногу влучила 4 куля. Озирнувшись, я побачив похилий насип до водоймища. Ногами ворушити вже не міг, довелося повзти, після чого скотився по схилу до води, — пригадує хлопець.

За кілька метрів від себе він побачив чоловіка, який просив не стріляти, пояснюючи, що він з рибгоспу і тут ремонтує шлюз.

Незнайомець допоміг пораненому бійцю перетягнути джгутом ногу та приніс йому рацію, яка знаходилася неподалік вбитого командира взводу. Так молодший сержант Ярослав Голяченко зв’язався з товаришами, які з укриття вели вогонь по бойовикам.

Поранений Ярослав короткими чергами цілився у бік очерету, де перебувала певна частина бойовиків. Невдовзі до українських військових прибула допомога з найближчого блокпоста. Його та решту поранених терміново доправили вертольотом до Військово-медичного клінічного центру Північного регіону.

Вже у Харкові Ярослава прооперували та витягли з ноги єдину кулю, яка й завдала найбільшої шкоди — перебила стегнову кістку. Попри важке поранення хлопець не втрачає надії на швидке одужання та підбадьорює своїх нових товаришів по палаті. Сам захисник поки що з ліжка встати не може, та сподівається, що це ненадовго.

— Велику подяку хочу висловити військовим лікарям, які дуже дбають про таких, як і я, поранених. Також велике спасибі небайдужим харків’янам, які майже щодня нас відвідують і надають різну допомогу. Вже найближчим часом мене мають перевести в інший військово-медичний заклад, де я буду проходи адаптацію, — розповів Ярослав.

Дмитро ЧАЛИЙ

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся