IT-волонтери: “Сучасним технологіям на війні є де розвернутись”

У мирному житті вони були програмістами – розробляли програми, створювали комп’ютерні ігри, працювали над симуляторами… Зараз вони – IT-волонтери. Їх небагато, та вони створюють такі “ноу-хау”, на які у академіків і професорів, мабуть, пішли б роки і мільйони бюджетних коштів. Мабуть… Адже ніхто до цього часу такого продукту для української армії не робив. 

Хлопці працюють вдень і вночі, пишуть коди, придумують і втілюють у життя вкрай важливі для нашого війська новинки, роблять усе, аби скоротити технологічне відставання від противника, аби українська армія стала сучаснішою.

Із кілобайтом коду – до перемоги

Серед розгардіяшу непримітного складського приміщення творяться справжні дива. Волонтери розповідають, що українська армія тільки починає добирати смаку в сучасних IT-технологій. Юрій Добронравін, один із IT-волонтерів, що у мирний час розробляв авіаційні симулятори, ділиться, що залишив роботу і вирішив працювати на перемогу, коли брата забрали в армію.

– Хотів воювати пліч-о-пліч з братом, але у військкоматі отримав відмову, – розповідає Юрій. – Саме тоді вирішив покинути роботу і працювати на перемогу в тилу. Якщо чесно, я іноді просто прозріваю від того, наскільки широкодоступні програми є недоступними нашим військовим і наскільки вони при цьому їм потрібні.

Ефективно і творчо

Постійних IT-волонтерів в організації “Армія SOS” – десяток. Звісно, усього розповідати не можна, аби не видати військової таємниці. Та роботи у хлопців – непочатий край. Вони активно співпрацюють на передовій із авіаторами, артилеристами, зв’язківцями, штабістами.

– Вже кілька місяців ми не збавляємо темпи, не дивлячись на перемир’я і домовленості чиновників, – ділиться Юрій. – Працюємо у кількох напрямках. По-перше, авіація. Незабаром представимо один цікавий проект, зараз він у розробці, і обов’язково розповімо про нього детальніше. Можу сказати, що проект – досить амбіційний, бойові льотчики будуть задоволені. Також передали авіаційним бригадам класи передпольотної підготовки.

Артилеристам волонтери допомагають автоматизувати процес управління стрільбою, у зв’язківців теж чимало робити, яку з допомогою техніки можна виконати швидше і краще.

– Окрема тема – рішення для штабів. Сучасний військовий штаб – це потужний інформаційний проект. Допомагаємо організувати захист інформації, організувати її обмін, збереження… Частина наших проектів ще в роботі, частина – вже “воює”.

“Ні!” логарифмічним лінійкам

В це важко навіть повірити, але наша армія вступила в цю війну, коли артилеристи розраховували дані переважно логарифмічними лінійками. Тобто управління вогнем здійснювалося на рівні Другої світової війни! IT-волонтери розробили забезпечення, яке допомагає влучніше і швидше стріляти артилерії. Так званий “арт-калькулятор” уже працює на передовій.

– Усе розпочалось із того, що мені дали номер телефону артилериста, – пояснює Юрій. – Вдалось вияснити, що можна зробити тут і зараз, щоб допомогти хлопцям на передовій. Кілька безсонних ночей, і я разом зі своєю командою створив артилерійський калькулятор.

Раніше перед тим, як відкрити вогонь, командир на папірці робив розрахунки хвилин десять, тепер програма робить це за 2 хвилини, враховує балістичні поправки і погодні умови.

– Головне завдання – автоматизувати розрахунки, а значить, скоротити час на підготовку до стрільби. Дорогоцінні хвилини зекономлені – у противника менше шансів. Хто перший зробить постріл – той і переможе в артилерійській дуелі. До того ж, калькулятор дозволяє працювати влучніше. Бійці розповіли, що, коли терористи добре замаскувались і окопались (принаймні їм так здавалось), вони отримали свої “подарунки” точно за адресою. І це за умови зовсім не ідеальної розвідки. Те, що наші гаджети бувають у вирі подій, додає натхнення і бажання працювати далі.

Волонтери зізнаються, їх телефони не замовкають ні на хвилину. Дуже багато дзвінків надходить із зони АТО зі словами вдячності. Але, на жаль, розробки, які є життєво важливими на передовій, лишаються поза увагою влади.

– Ми відправили на фронт кілька сотень планшетів з топографічним софтом. Перша партія була відправлена під Ілловайськ, з тих пір постійно отримуємо замовлення. Усі вони є пристосованими під військову систему координат. Це дає можливість уникнути використання незручних радянських карт, які не відповідають дійсності, громіздких книг, незручних залізних планшетів. Над планшетами працювала ціла група ІТ-шників. Розробляти програмування допомагав військовий із Запоріжжя – Ярослав Ш., що вважається справжнім гуру балістичних калькуляторів. Балістичні таблиці допомагають миттєво вносити поправки і уникати помилок.

Нещодавно один із айтішників-волонтерів запропонував, а головне – сам реалізував власну концепцію кодованого зв’язку артилерії. Професійні рішення такого плану коштують багато тисяч доларів, але, якщо підійти до питання творчо, можна зробити в десятки разів дешевше. А значить, поступово армія знайомиться із гаджетами і розрахунками 21-го століття.

– Захищений зв’язок є запорукою секретності в плануванні і реалізації операцій. Ворог із його мережею шпигунів і прослушкою не дає нам можливості розслабитись.

Ні в кого обладнання на балконі не завалялось?

IT-волонтери просять українців допомагати їм як розумово, так і непотрібними планшетами і комп’ютерами. А одного разу трапився взагалі унікальний випадок.

– Сиділи ми одного разу із військовими зв’язківцями і думали: “От, якби був у нас потужний сервер, тоді б ми і програми сучасні поставили, і резервне копіювання інформації налаштували б, і отримали б +5 до надійності, +7 до оперативності, +10 до секретності. В результаті це все вилилося б у +1 до обороноздатності країни. Але де ж взяти сервер, що коштує як хороший автомобіль? Навряд чи у когось професійне серверне обладнання на балконі завалялось. Ну не буває ж такого?”.

Через кілька днів необхідний сервер знайшовся. Його власник – Тарас Бринзанський за власною ініціативою написав Юрію і щедро передав його армії.

– Це тільки виглядає сервер, як звичайний комп’ютер. Насправді ж він є значно потужнішим. У ньому кілька жорстких дисків, кілька блоків живлення і мережева карта гігабітна – мрія ІТ-шника. І от простий українець передає такий дорогий подарунок заради покращення матеріально технічної та інформаційної бази. Чи не дивина?

Війна – не футбол

Уся допомога програмістами здійснюється виключно на добровільній основі. Зібрані кошти, якщо і витрачаються, то виключно на купівлю комплектуючих. Юрій пояснює, що зараз кожен має діяти, а не чекати, коли хтось все організує і вирішить за нього.

– Як відомо, усі розбираються в футболі. Тепер ми знаємо, що усі ще й розбираються у війні. Тільки війна – не футбол. А мешканці країни, яка піддалась жорсткій агресії, – не телеглядачі. Вірніше, вони не повинні поводити себе, як телеглядачі під час перегляду матчу. Але багато хто чомусь і досі поводить себе саме так.

Програмісти доводять, що їхній вклад у загальну справу в умовах сучасної війни є надзвичайно важливим. До того ж усі гаджети одразу їдуть на фронт без жодної бюрократичної тяганини.

– Зараз кожна допомога може виявитись вирішальною. Розумію, що більшість моїх колег зайняті своїми проектами. Але може відкладемо усе на кілька місяців, попрацюємо над реальним проектом? Щоб потім, коли небо знову стане мирним, з чистою совістю повернутись до своїх програм, симуляторів і комп’ютерних ігор.

Анастасія Олехнович, "Крила України"

УНІАН в Google News