- Чи не поспішає міністр оборони з переможними прогнозами?
- Ні. Передовсім, звернемо увагу на той неспростовний факт, що територія, яка тимчасово контролюється бойовиками, невпинно і динамічно зменшується. Далі варто відзначити оточення донецько-горлівського угрупування, яке, по суті, майже відрізане від луганської групи. Хоча, слід визнати, що ситуація в цьому районі ще доволі хитка, вона характеризується наявністю і зовнішніх, і внутрішніх фронтів оточення.
Далі. Українські війська зайняли дуже важливу стратегічну Ясинуватську розв'язку, що відкриває широкий простір для оперативних дій у різних напрямах.
- У тому ж інтерв'ю міністр заявив, що у сепаратистів, як і раніше, налічується майже 15 тисяч бойовиків. За класичними канонами ведення війни для забезпечення успіху у наступі потрібно мати триразову перевагу у живій силі. Чи має змогу командування АТО задіяти одночасно 45-50 тисяч бійців?
- Такі сили номінально є. Але ж ви самі кажете, що це класичні канони, а зараз війни дещо інші, технологічні, тому і не завжди долю успіху вирішує наявність живої сили безпосередньо на полі бою. Наступати можна і з меншими силами, якщо є перевага в озброєнні, технологіях, мистецтві ведення бойових операцій, у тому числі і спеціальних.
Читайте такожГелетей: перемога вже дуже близько
- Схоже, що обидві сторони зараз взяли «оперативну паузу», чим це викликано, чи не загрожує це втратою ініціативи для сил АТО?
- Після успішних наступальних боїв, які провели українські війська, виникла необхідність відновлення боєздатності передових частин та підрозділів, закріплення на досягнутих рубежах, щоб не втратити їх при контрнаступі противника.
Належить також вирішити долю оточених угруповань, як блокувати їх, відрізати від постачання.
Тут я хотів би звернути увагу на питання постачання палива силам сепаратистів - це може бути вирішальною ланкою на дорозі до перемоги.
Для мене залишається загадкою, як бойовикам досі вдається отримувати значні обсяги пального для своєї техніки. Щоб заправляти танки, бронемашини, потрібні спеціальні заправники, спрощено - це велетенська каністра на колесах. Вона досить помітна, але я ще жодного разу не бачив, щоб вона була десь знищена, палала.
За відчуттями - бойовики мають дефіцит пального, це впливає на маневреність їхніх груп. Але поки що вирішальних змін я не бачу.
- Чи не хочете ви сказати, що, можливо, хтось буквально зливає пальне сепаратистам?
- Так, є підозри. Також можливо, що десь з території суміжної держави діє нелегальний трубопровід. У кожному разі наші розвідники повинні з'ясувати цю обставину і перерізати канали постачання, це може вирішальним чином вплинути на хід операції.
Розумієте, якщо відчутно перешкодити канали постачання - зброї, боєзапасу, пального, продовольства, ми зможемо змусити сепаратистів перейти до тактики вузлової оборони, а це буде ще одним кроком до перемоги. Ізолювання і придушення опору сепаратистів стане незворотнім.
- Тобто, запеклих вуличних боїв не передбачається?
- Очевидно, ні. Відбувається розсічення сил сепаратистів на дрібні угрупування, жорстке блокування та інтенсивне придушення їх. На мій погляд, на цьому грунтується загальний замисел командування сил АТО. Але тут значна роль відводиться силам спеціальних операцій, спецслужбам, які за умов відомих обмежень у засобах ведення боїв, продиктованих політичними резонами, повинні все ж таки досягти перемоги.
- Чи правда, що дії українських військових буквально документуються чи не з кожним пострілом, прокурорські працівники складають звіти: хто куди і навіщо стріляв?
- Нісентниці це. Так, військова контррозвідка і органи прокуратури здійснюють загальний нагляд за ходом операції, але ж не бігають за кожним солдатом. Командири ведуть бій, виконують накази командування - на війні як на війні.
- Як ви можете прокоментувати повідомлення про відведення підрозділів АТО від кордону, це перегрупування сил?
- Контроль над тими ділянками кордону, про які йдеться, треба визнати, був досить умовним. Наші воїни, як могли, чинили перешкоди для проникнення противника через кордон, обладнали там укріплені вузли, закопалися у землю. Але, зрозуміло, знаходитися під постійним ракетно-артилерійським обстрілом з території Росії, не маючи наказу відкрити вогонь у відповідь - це невиправдані втрати, смерті.
Треба було відвести сили на нові позиції, не досяжні для ефективних обстрілів, що і було зроблено.
Далі це питання слід вирішувати військово-дипломатичним шляхом і домогтися припинення обстрілів з суміжної території. А зараз - навіщо наражати наших воїнів на смертельну небезпеку?
Олег Олійник, Укрінформ.
