narodka.com.ua

Три кулі на неоголошеній війні

14:38, 11.07.2014
4 хв.

Важке поранення командир групи спецпризначення лейтенант Роман Г. отримав під час розвідувальної операції на Луганщині. За два місяці перебування на лікарняному ліжку він десятки разів прокручував у голові перебіг подій, який мало не призвів до каліцтва і навіть до втрати життя…

Юнаком Роман полюбляв кінострічки про непереможних армійських спецпризначенців. Тому щоденно і активно займався спортом, гартував себе та старанно готувався до вступу у військовий виш. В Академії сухопутних військ, що у Львові, Роман наполегливо вивчав усі предмети, бо розумів, що в майбутньому ці знання обов’язково знадобляться. Але він і гадки не мав, що їх доведеться використовувати вже за кілька років на неоголошеній війні на Сході України.

Після закінчення у 2012 році навчання на факультеті аеромобільних військ та розвідки, Роман був направлений для подальшого проходження служби на Миколаївщину. Ще за рік він обійняв посаду командира групи спеціального призначення в одній із військових частин на Хмельниччині. А на початку квітня підрозділ Романа Г. було направлено в зону проведення антитерористичної операції на Луганщині. Там йому доводилося майже щодня ризикувати життям, збираючи необхідну інформацію про дислокацію бойовиків та їхню техніку.

"У моєму підрозділі немає кращих чи гірших, всі мають належну підготовку, всі неодноразово перевірялися боєм. Були випадки, коли ми потрапляли у скрутні ситуації, та, дякувати Богу, поверталися зі спецоперацій неушкоджені. Кожен з нас розуміє, що від тієї інформації, яку ми дізнаємося, залежать десятки, а то і сотні людських життів", — розповів лейтенант Роман Г.

Відео дня

Наприкінці травня Роман отримав бойове завдання: розвідати маршрут на наявність засідок. Цією дорогою мала пройти військова колона зі значною кількістю техніки та особового складу.

Пересуваючись вночі по лісу на кількох автомобілях, розвідники зійшли з маршруту та повернули на іншу дорогу. Лейтенант Роман Г., швидко зорієнтувавшись за картою, все ж вивів особовий склад у потрібне місце. Там він наказав замаскувати техніку, виставити пости та заночувати в лісі.

Зранку спецпризначенці вирушили до свого підрозділу раніше визначеним шляхом. Та тут без сюрпризів не обійшлося…

"Приблизно за 300 метрів від держкордону з Російською Федерацією серед лісу було помічено кілька десятків легкових автомобілів без номерних знаків, які хаотично стояли між деревами. На перший погляд, усі вони були покинуті. Однак зупинятися і перевіряти їх я не наважився, адже це могла бути пастка. Водії додали швидкості, на скільки це можливо по ґрунтовій дорозі, і ми швидко проскочили небезпечне місце", — пригадує Роман.

Та розвідники помітили, що за ними слідує легковик. У такому тандемі розвідники і невідомі рухалися на повній швидкості ґрунтовою дорогою ще кілометрів 40.

"Ми не могли далі їх вести за собою, адже це маршрут військової колони. Я прийняв рішення зупинитися та перевірити невідомий автомобіль. Легковик теж зупинився на певній відстані від нас. Ми не мали дозволу стріляти по підозрілих авто, тому довелося ризикнути. Увернутися від автоматної черги не зумів. Вчасно зорієнтуватися завадив пил, який здійняли наші вантажівки", — розповідає офіцер.

Три кулі навиліт пройшли через ногу Романа. Військові, які були позаду командира, відкрили по нападниках вогонь у відповідь… Офіцера швидко доставили до найближчого українського блокпоста, а потім — вертольотом до Харкова, де лікарі Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (ВМКЦ ПнР) його прооперували.

"У лейтенанта Романа Г. були повністю роздроблені кістки правої ноги. До того ж він втратив багато крові, адже з моменту поранення до нас він прибув через 4 години. Була загроза ампутації ноги, та ми зробили все можливе і вберегли хлопця від каліцтва", — зазначив начальник травматологічного відділення ВМКЦ ПнР підполковник медичної служби Костянтин Погрібний.

Великих планів на майбутнє Роман поки що не будує, однак сподівається, що після одужання повернеться у стрій, адже без розвідки він свого життя не уявляє.

Дмитро ЧАЛИЙ, Харків.

Фото автора

завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся