Министерство обороны

Медики в погонах — на передовій

14:48, 11.06.2014
9 хв.

У районах проведення АТО на сьогодні розгорнуто понад 30 мобільних лікарсько-сестринських бригад укомплектованих хірургами, анестезіологами та медичними сестрами. Перев’язувальні, розміщені на базі автомобілів, доволі мобільні та достатньо обладнані, що дозволяє виконувати складні оперативні втручання.

Про діяльність військових медиків на передовій, у районах проведення антитерористичної операції розповідає директор військово-медичного департаменту Міністерства оборони України, заслужений працівник охорони здоров’я України, полковник медичної служби Віталій Андронатій.

— Багато моїх колег зараз перебувають у районі бойових дій, під кулями, у прямому розумінні цього слова, — говорить Віталій Борисович. — І сьогодні, коли держава в небезпеці, ми, люди мирної професії, поруч з її військом. Так завжди було, є і буде. Адже надання допомоги пораненим — наш святий обов’язок.

— Хто увійшов до складу цих підрозділів?

Відео дня

— Звичайні лікарі, медсестри — працівники військових госпіталів, військово-медичних центрів, розташованих у всіх регіонах країни. На базі останніх сформовані бригади, які змінюють одна одну щомісяця.

Я міг би назвати десятки прізвищ лікарів, медсестер, які, ризикуючи своїми життями, рятують життя інших.

— Отже, солдати та офіцери, які беруть участь в антитерористичній операції, можуть розраховувати на оперативну кваліфіковану медичну допомогу…

— Звичайно. До складу підрозділів, про які я говорив, увійшли досвідчені фахівці, готові до дій в екстремальних умовах. Вони, до речі, надають первинну лікарську та кваліфіковану медичну допомогу, після чого поранених відправляємо до військово-медичного клінічного центру Північного регіону, що у Харкові, де є медична апаратура кращих світових зразків, операційні, реанімаційні. І головне — там працюють професійні лікарі.

— Але ж цей медичний заклад знаходиться за багато кілометрів від району проведення антитерористичної операції…

— Після надання первинної медичної допомоги евакуацію поранених здійснюємо автомобілями «швидкої допомоги» та гвинтокрилами Збройних Сил України. Перевезення до Харкова відбувається виключно вертольотами.

— А чому б не домовитись з цивільними колегами про лікування у місцевих лікарнях?

— Віднедавна така практика існує і ми переконались в її ефективності. Коли ж є потреба, то відправляємо людей до військово-медичних клінічних центрів ЗС України. На сьогодні там продовжують лікуватися десятки військовослужбовців Збройних Сил, Національної гвардії. Зокрема, в клініках ушкоджень, щелепно-лицевої хірургії, офтальмології, у відділенні гнійної хірургії тощо. Також поранені лікуються в інших військово-медичних центрах.

— До речі, скільки сьогодні під юрисдикцією Міноборони є медичних закладів, спроможних надавати допомогу військовикам?

— Для цього маємо шість військово-медичних клінічних центрів, розташованих у Києві, Вінниці, Одесі, Львові, Харкові та Ірпені. Окрім них, є ще 14 військових госпіталів: у Миколаєві, Житомирі, Чернівцях, Рівному, Білій Церкві, Чернігові та інших містах України.

У Головному військово-медичному клінічному центрі, що в Києві, вже лікуються десятки військовослужбовців Збройних Сил, Національної гвардії, інших силових відомств, задіяних у цій операції. За технічною оснащеністю, зокрема, діагностично-лікувальною апаратурою, він не поступається і деяким спеціалізованим інститутам МОЗ. Проте головний його скарб — це працівники. Зважаючи на професійну підготовку, досвід роботи, вони здатні витягати пацієнтів і «з того світу». Протягом проведення антитерористичної операції фахівці з Києва також працюють і в Харківському медичному центрі. Це нейрохірурги, травматологи, анестезіологи.

— Чи забезпечені військові медики, які перебувають у районі бойових дій, всім необхідним?

— Були певні проблеми, зокрема, з транспортними засобами для евакуації поранених до найближчих стаціонарних медичних закладів. Інколи навіть при звичайних захворюваннях потреба в медичній допомозі може обчислюватися хвилинами, не кажучи вже про важкі вогнепальні поранення, що супроводжується різними ускладненнями при втраті значної кількості крові. Тому до Харкова перекинули чимало транспортних засобів з інших регіонів. На сьогодні ця проблема розв’язана.

— А як із медпрепаратами?

— Медичне забезпечення військовиків особисто контролює виконувач обов’язків Міністра оборони України генерал-полковник Михайло Коваль. Всі витрати, пов’язані з оперуваннями, лікуванням своїх захисників, держава повністю взяла на себе. При цьому про вартість тих чи інших ліків взагалі не йдеться!

— Під час бойових дій можуть постраждати й військові медики?

— Під час воєнних конфліктів вони є особами недоторканними, оскільки знаходяться під захистом відповідних міжнародних законів — так званих Женевських конвенцій. За їхнє порушення міжнародним законодавством передбачена кримінальна відповідальність. Проте жоден з цих законів, схвалених міжнародною спільнотою, для терористів не має значення. Вони обстрілюють техніку з червоними хрестами, добре знаючи, що вона перевозить поранених військовослужбовців. Не так давно були вбиті два водії «швидких»! На щастя, серед медичних працівників втрат немає. Проте серед них є поранені. Наприклад, під час проведення евакуації постраждалих бойовики обстріляли гелікоптер Мі-8, внаслідок чого були поранені військовий лікар і фельдшер.

— Багато роботи у санітарного літака «Віта»?

— Цей літак оснащений медичним устаткуванням, за допомогою якого підтримується життєдіяльність багатьох людських органів, на його борту є навіть реанімаційна. Він спроможний одночасно перевозити 5 важкопоранених або 8 осіб з легкими ушкодженнями. До нього «приписана» ціла бригада лікарів Вінницького військово-медичного клінічного центру, яка в мирний час перебуває в цілодобовій готовності вилетіти в будь-який район України для надання допомоги тим, хто її потребує.

Сьогодні «Віта» належно працює: у багатьох випадках саме на ній доставляємо поранених з Харкова до тих міст і регіонів, де є профільні медичні заклади, здатні надати якісну допомогу. Наприклад, одного з військовослужбовців, який зазнав поранень органів зору, доставили до військово-медичного центру Південного регіону, що в Одесі, у складі якого є найкраща у військовому відомстві клініка офтальмології. До того ж за потреби ми могли залучати і фахівців Одеського інституту офтальмології, відомого в усьому світі. Завдяки вчасній допомозі військових лікарів солдату вдалося зберегти зір. І це не поодинокий випадок.

— Останнім часом скорочувалась не лише кількість ліжок для хворих у військово-медичних закладах Міноборони, а й вони самі. Невже і далі військова медицина так «реформуватиметься»?

— Річ у тім, що і чисельність Українського війська всі ці роки зменшувалась. Отже, ці процеси, самі розумієте, не могли не зачепити й медичну галузь.

Утім на сьогоднішній день про подальше скорочення мережі військових медичних закладів не йдеться, навпаки, на часі розвиток військової медицини, зміцнення матеріально-технічної бази наших госпіталів, військово-медичних центрів.

— Чи можете навести конкретні приклади?

— Розуміючи роль військової медицини, виконувач обов’язків Міністра оборони України поставив перед нами відповідні завдання. Зокрема, й щодо збільшення кількості ліжко-місць у Миколаївському, Чернігівському, Дніпропетровському госпіталях. Йдеться не просто про збільшення ліжок, а про оснащення установ сучасним медичним обладнанням, введення до штату фахівців.

У Військово-медичному центрі Центрального регіону, що у Вінниці, буде збудовано лікувальний корпус на 90–100 ліжок.

Свого часу було прийнято не зовсім продумане рішення щодо скорочення Запорізького військового госпіталю. У недалекому майбутньому він знову працюватиме.

— У районі бойових дій, як відомо, створено штаб антитерористичної операції. Чи входять до його складу представники військової медицини?

— Офіцер Центрального військово-медичного управління ЗС України підполковник медичної служби Ілля Єресь організовує медичне забезпечення учасників операції, взявши на себе всю відповідальність за цю ділянку роботи. Не можна не згадати полковника медичної служби Віктора Поліщука — начальника Військово-медичного центру Північного регіону, якому доводиться вирішувати питання, зокрема щодо вивезення поранених із зони бойових дій до цивільних лікарень та центру, відправки їх за потреби до медичних закладів Міноборони, що в інших регіонах тощо. Ці військові медики сумлінно виконують свої обов’язки, усвідомлюючи, що від їхніх дій значною мірою залежать наших військовослужбовців життя.

Інтерв’ю вів Сергій ЗЯТЬЄВ, «Народна армія»

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся