Генерал Петр Литвин / infoua.biz

Петро Литвин: про 8-й армійський корпус, АТО та дешевий піар

17:19, 29.10.2014
12 хв.

АТО на сході України, що насправді переросла у війну, правильність її проведення, «авторство» перемог і поразок викликають чимало дискусій і суперечок, обростають чутками і звинуваченнями на адресу тих чи інших знакових персон. З’ясувати істину з окремих гострих питань журналісти «Житомирщини» спробували в бесіді з командиром 8-го армійського корпусу, генерал-лейтенантом Петром Литвином.

- Товаришу генерал, коли війська корпусу були залучені до участі в Антитерористичній операції?

- У липні. Основний командний пункт прибув у район виконання завдань сектора «Д» 20 числа. А до цього, із 21 березня, Оперативне мобільне угруповання «Полісся» визначеним складом, основу якого становили військовослужбовці 8-го армійського корпусу, виконувало завдання з недопущення вторгнення противника з території АР Крим на материкову частину України та блокування морського узбережжя на визначених ділянках з метою недопущення морського десанту, охорони важливих об’єктів та комунікацій. Завдання виконували п’ять батальйонних тактичних груп, підрозділи бойового та тилового забезпечення.

- Що собою являв сектор «Д» на час прийому його під ваше керівництво?

Відео дня

- Підрозділи сектора займали оборону у восьми окремих опорних пунктах у вузькому коридорі на кордоні від Маринівки до Червонопартизанська із завданням відрізати терористів від постачання з боку Російської Федерації. Окремі підрозділи, які здійснювали прикриття державного кордону, вже були максимально виснажені систематичними обстрілами з реактивних систем залпового вогню та артилерійських систем з території РФ і, водночас, лишалися відрізаними від основних сил сектора «Д». Їх треба було негайно виводити із зони ураження російською артилерією й відправляти на відновлення боєздатності. Що й було зроблено.

- Як сталося, що сам командний пункт сектора «Д» піддався обстрілу з подальшим його переміщенням, що й послужило приводом для звинувачень у тому, що «командувач Литвин кудись зник»?

- О пів на п’яту ранку 21 серпня по району основного командного пункту сектора «Д» було завдано вогневого удару системами «Ураган» з боку Російської Федерації.

Один із пострілів повністю накрив мій пункт управління. На щастя ми встигли, буквально за мить, з нього вийти. Часу на роздуми в нас не було і, після відповідної доповіді в штаб АТО, я зібрав весь особовий склад і за 1 год. 37 хв. вивів управління сектора в запасний район.

На час, коли відбувалося переміщення в запасний район, управління тимчасово було передано на передовий командний пункт, тому управління військами не було втрачене ні на мить. Ми вивели майже всю техніку, а головне - не допустили більше загибелі людей, бо через півгодини після нашого виходу, а я, упевнившись, що з району основного командного пункту вийшов весь особовий склад, виходив останнім, по ньому був нанесений другий вогневий удар, який не лишив живого місця на місцевості.

- Як ви можете прокоментувати ситуацію в зоні АТО з точки зору військового?

- Щоб характеризувати її або навіть коментувати, треба бути причетним до розробки оперативних документів, мати вихідні дані від вищого військово-політичного керівництва. На рівні ж командира сектора робити це дуже важко та й не потрібно. Але, на жаль, зараз дії командирів, вищого керівництва коментують усі і, що найцікавіше, кожен хоче вставити свої «п’ять копійок» у справу захисту нашої держави.

Нещодавно, перебуваючи на Житомирському полігоні, наш Президент - Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України щодо таких порад дуже влучно сказав:

«Прийдіть, продемонструйте в полі застосування вашої тактики і, я думаю, країна вам буде дуже вдячна. А коли у «Фейсбуці» ми ведемо стратегічні розробки і дуже жорстоку війну вночі за комп’ютером, попиваючи каву, я думаю, що ми від цих порад поки що утримаємось».

- Із оголошенням перемир’я російські війська із зони АТО виведені остаточно чи все ще допомагають бойовикам?

- Схід України насичений такими схованками, як шахти, терикони. Переконаний, що вони активно використовуються. Основу бойової техніки росіяни залишили. Адже так звані «еленерівці» й «деенерівці» чітко розуміють, що при остаточному відведенні російських регулярних військ їх за тиждень - два знищать. Більш ніж переконаний, що основу їх становлять регулярні війська Росії.

- Тобто, з нами воює й місцеве населення?

- Правильніше було б сказати, що воно не завжди сприяє українським військам. Однак, після того, як в окуповані сепаратистами населені пункти заходять наші Збройні Сили, ситуація змінюється. На визволених територіях люди усвідомлюють, що насправді сталося, і просять військових, міліцію не залишати їх, а захищати. Бо мав місце і такий прикрий момент. В окремих випадках бійці добровольчих батальйонів, за розповідями очевидців, вдавалися до безчинств. У мене немає доказів, але те, що місцеве населення схвальніше сприймало воїнів Збройних Сил України, ніж бійців добровольчих батальйонів, - це факт.

- А відомо, що поведінка армії впливає значною мірою на те, як ми зможемо закріпитися на визволеній від сепаратистів території…

- Треба було розмежувати, щоб кожен виконував своє завдання: армія, як штурмовий загін, витісняє ворога, за нею - Національна гвардія утримує населений пункт, організовується місцева влада, яка облаштовує життя громади. Одразу заходить будівельна компанія, що відновлює інфраструктуру. І люди б розуміли, що прийшло спасіння. Потрібна дуже тісна взаємодія між Міноборони, Нацгвардією, МВС і органами державної влади. Найбільше зараз люди довіряють саме Збройним Силам і тому нам потрібно утримати цей імідж.

- І готувати їх за стандартами НАТО?

- НАТО - це тоді, коли офіцер має своє житло, фахово підготовлений, знає основне озброєння, військову техніку, ввірену його підрозділу, він може її правильно й логічно застосовувати, не боїться прийняти правильне рішення. І основне - всебічне матеріально-технічне забезпечення. На порозі зими ми не повинні йти босі й голі в зону бойових дій. Треба бути максимально забезпеченими.

Дуже багато в цьому напрямку вже зроблено, але є й певні проблеми, які нам допомагають вирішувати наші волонтери. Користуючись нагодою, хочу подякувати всім, хто допомагає Збройним Силам, нашим військовослужбовцям.

- Повертаючись до серпневих подій, що ви скажете про трагедію Іловайська?

- Категорично заявляю, що сектор «Д» до Іловайська не має жодного відношення. Будь-які звинувачення його командування у тому, що сталося, є нічим іншим, як політичною брехнею.

- Що насправді сталося з військовослужбовцями 30-ої механізованої бригади? Наскільки справедливими є звинувачення з обох сторін?

- Найбоєготовнішим з’єднанням був і залишається 8-ий армійський корпус. Усі його військові частини задіяні до виконання поставлених завдань. Але у певний час корпус був розірваний і змушений був виконувати завдання в інших секторах, бо там не вистачало резерву.

На війні всього передбачити неможливо. В одному з підрозділів, який, перебуваючи під постійним обстрілом реактивними системами залпового вогню та ствольної артилерії з території Російської Федерації, мабуть, спрацював певний психологічний фактор і частина бійців залишили місце несення служби та вирушили додому. Солдати, які бігають сьогодні по Новограду-Волинському, а це військовослужбовці, призвані за мобілізацією, заявляють, що вони були покинуті командирами, таким чином намагаючись всіма правдами й неправдами виправдатися перед однополчанами. Можливо, психологічно й морально вони не були готові до війни… Сталося так, як сталося. Я їх ні в чому не звинувачую, але дуже хочу, щоб вони мене почули: ще є час повернутися та стати в один стрій зі своїми побратимами. Ще є час і нагальна потреба у вашій реальній допомозі своїм друзям, які зараз в окопах, продовжують захищати своїх дітей, дружин, свою рідню та свою землю.Подумайте про це і зробіть правильний вибір.

- Як треба готувати людей до війни? Як навчати бути захисниками?

- Політики і все суспільство повинні зрозуміти, що сьогодні треба мати не лише Закон про люстрацію, а й Закон про загальну військову повинність - кожен юнак має пройти службу в армії. Або ж, наприклад, щоб вони проходили військову підготовку при військових частинах. Пройшов підготовку, - а в частині у нього є свій автомат, своя форма - підтвердив відповідний рівень готовності й пішов займатися своїми цивільними справами.

- А яка роль тоді контрактної служби?

- Контрактник - це військовий професіонал, людина, яка присвячує своє життя служінню Вітчизні, і держава повинна його забезпечити всім необхідним. Контрактник не повинен думати про забезпечення житлом, про оздоровлення своє і сім’ї та все інше. А головне- має бути достойна заробітна плата.

- Повернімося до самого початку - подій Майдану. Як вам удалося тоді вистояти і, по суті, уберегти війська корпусу і себе від трагічного кроку?

- Відверто скажу, що справді були спроби втягнути в протистояння з Майданом і наш корпус, і 95-ту бригаду. Але я, як командир корпусу, як начальник Житомирського гарнізону, зайняв чітку і зрозумілу для всіх позицію: «Ми не будемо виконувати злочинні накази чи розпорядження. Ми приймали присягу, ми поклялися вірно служити своєму народові, а не якійсь конкретній особі».

- А коли Верховна Рада прийняла постанову про виведення військ на Хрещатик, не пошкодували про своє рішення?

- Ні, не шкодував. Мені зателефонував міський голова і каже, що до нього прийшли люди з вимогою, щоб війська із Житомира на Майдан не йшли. Я тут же по телефону сказав одному з представників громади: «Гарантую, що поки я тут, ніхто нікуди не поїде». - Через кілька годин, уже поночі, під наші ворота приходять кілька десятків жінок із житомирського Майдану. Ми розмовляли з ними майже годину, я їх теж запевнив, що ніхто нікуди не поїде . Вони повірили мені.

- Де сьогодні знаходяться війська 8-го армійського корпусу?

- Більшість наших військових частин і досі знаходяться на передовій. Але є підрозділи, які, відповідно до оперативної директиви штабу АТО, були виведені із зони Антитерористичної операції для відновлення боєздатності. Зараз ми цим займаємося і через певний проміжок часу вони будуть готовими до виконання визначених завдань.

- Наскільки міцною є сьогодні єдність армії і народу? Чи відчуваєте її особисто ви?

- Свою професійну діяльність я завжди будував на налагодженні взаєморозуміння між армією і громадянами. Мене часто дивує те, як деякі засоби масової інформації заради дешевої сенсації намагаються очорнити армію і її командирів. Переконаний, що нам потрібний закон про персональну відповідальність за наклепи, неправдиві публічні звинувачення. Щоб, врешті-решт, ми навчилися говорити правду.

За свої військову службу і депутатську роботу в обласній раді я завжди опікувався проблемами людей. На депутатських прийомах вислуховував і намагався допомогти, особливо онкохворим, дітям-інвалідам. Залучав для цього все і всіх, кого міг. Розумію, що всім угодним ніколи не будеш, але й надалі працюватиму так, як і раніше. А цей життєвий рубіж теж треба пройти.

Інтерв’ю провели

Дмитро Полісенко,

Іраїда Голованова.

PS. Коли матеріал було підготовлено до друку, засоби масової інформації оприлюднили проміжний звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин трагічних подій, що призвели до загибелі та захоплення в полон бійців добровольчих батальйонів, а також Збройних Сил України біля міста Іловайська Донецької області. У ньому зазначено: «… спроба списати Іловайську трагедію на, нібито, втечу керівника сектора «Д» генерала Литвина П.М. є цілком необгрунтованою. Також не відповідає дійсності твердження командира добровольчого батальйону «Дніпро-1» про втечу керівника сектора «Д» генерала Литвина П.М. і його штабу. Керівництво та штаб сектора «Д» виконували наявними силами поставлені завдання аж до ліквідації сектора «Д» рішенням штабу АТО від 24.00 24 серпня».

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся